Давайте поговоримо про терпіння. Але не про фізичне, воно залежить від надто великої кількості факторів і не таке корисне в сучасному світі (не враховуючи специфічні роди занять).

Перш за все, хотів би заперечити думку, що люди поділяються на терплячих та нетерплячих. Так, таким чином можна охарактеризувати їхній рівень поточної емоційної стабільності, але не більше. Кожен, при бажанні і певних тренуваннях може зміцнити терпіння, тим самим отримавши перевагу у багатьох ситуаціях, але про це пізніше, майте терпіння.

Ви можете себе назвати терплячою людиною? Наскільки легко проходять довготривалі черги (напр. в різні державні установи :)? Як довго можете слухати плач малої дитини (у транспорті напр.)? Гадаю, для багатьох це досить неприємно.

Уявімо ситуацію: за неймовірним збігом обставин (машина вийшла з ладу, всі таксисти поїхали за клієнтами на якийсь масштабний фестиваль, знайомі на роботі/подорожують) нам прийшлось скористатися громадським транспортом. Тривалість руху – 2 години. Ми сидимо в зручному кріслі, працює кондиціонер, біля нас приємні сусіди. І тут, ми з жахом помічаємо, що забули вдома навушники до нашого улюбленого плеєра/телефону. Звичайно, як на зло водій вмикає страшно неприємну музику, яка асоціюється нам із сумішшю скрипу пінопласту по склі та звуку відбивного молотка. От халепа. І що головне, комусь це подобається.

І так, в нас є 2 шляхи: пробувати чимось закрити вуха, і все-одно мучитися до кінця поїздки (або безрезультатно подоставати водія – хазяїна машини, який не буде підлаштовуватися під інтереси кожної людини) та просто ігнорувати те, що відбувається. Але ж як?! Як можна терпіти це безглуздя?!
Продовжимо згодом…

терпіння… стаття буде пізніше

  Живучи у сучасному світі, люди постійно спілкуються. І не так важливо, віртуальне це спілкування, чи реальне, головне – сам процес обміну інформацією між співрозмовником(-ами). Звичайно, бачити і слухати людину перед собою набагато приємніше, ніж здогадуватися про її реакції, чи спостерігати через веб-камеру, але зараз не про це.
 
  Хотілось би звернути вашу увагу на ефект, який може призвести слово. Навіть розмовляючи «ні про що», аби вбити час, можна випадково «ляпнути» якусь дурницю, чим сильно (або не дуже) образити оточуючих. Що вже говорити про навмисне спрямування потоку неприємних, часто нецензурних слів, на співрозмовника?.. Хоча тут далеко не в цензурі справа.
 
  Справа в тому, що людина надзвичайно близько до серця сприймає слова, сказані в її сторону (і не тільки). Але ж згадайте, скільки разів вам приходилося ловити себе на невлучних, невдалих, чи навіть зовсім безглуздих висловлюваннях. «І для чого я це сказав(-ла)» промайнуло в голові. А «слово – не горобець…» ж. А скільки разів ми цього просто не помічаємо!..
 
  Все це через те, що людина, на жаль (на щастя!), не досконала. Ми можемо перебувати під дією багатьох факторів, але при цьому ж не перестаємо спілкуватися. У пориві гніву, можна взагалі багато чого зайвого наговорити. І люди ж ображаються. Чогось.
Читати далі

  У вас часто змінюється настрій? Він залежить від ставлення оточуючих чи від ситуації у навчальному закладі, а може від розміщення планет у Сонячній системі?

  Випадковий перехожий, перебуваючи під впливом невідомих факторів, загнав вас в емоційний туман на пів дня? Досить!

  Чесно кажучи, я не розумію, чому люди дозволяють всьому так впливати на їхній стан. Чому мої переживання, страхи і хвилювання повинні від чогось залежати або й взагалі існувати?

  Навчімося не просто контролювати свої емоції (це важко, та й не доцільно), а не надавати великого значення тим безглуздим ситуаціям, які, здавалось би, негативно на нас впливають. Ми хазяїни свого тіла і душі — скористаймося цим ;)

холодно… сумно… любиш червоні троянди? він знає… плачеш?.. хм… шо нє? ну да такі як ти не плачуть… вони тільки хникають… знаєш у тебе гарні очі… але ти їх вічно ховаєш під великими чорними окулярами… сховти можна все… навіть чорну душу за темними очима… любиш гуляти вночі? я ж знаю… ніч темна у ній не видно темряви твоїх думок… гарні туфельки… оО каблучки… молодець треба ж якось ПОВИШАТИ самооцінку=) мм новий блєск… від мерікей? тобі пасує… хоча я нелюблю блєски… вони липкі… притягують не тільки волосся, а і хижі погляди людей, які керуються тваринними інстинками… а що ти приховуєш за ціми всіма платтями кофточками штанішками дудочками? що якшо стерти весь той ГРИМ який ти накладаєш що вечора… бойову розкраску щоб вижити у підлому світі таких як ти… а якщо скинути ту намальовану маску взяти фотік і здивувати мовчазну лінзу простим обликом своєї душі… без фотошопа бо він руйнує твої таланти і особливості… а якщо залишити все як є без лишніх барвів, щоб світ побачили мільйони людей вконтакте через ту мовчазну лінзу, а не через фотошоп…

ну… почну з того, що маються на увазі валянки, не як взуття, а як особи окремої «нації», які характеризується висловом «тупий, як валянок». отож теорія проста і всім давно зрозуміла: люди поділяються на валянків і антивалянків. валянки-ті, що не бажають напружувати мізки, живуть по-стандарту, намагаються бути «кручє всєх» і т.д.(про крутість напишу ще якось окремо=) ); антивалянки-«мислячі» люди. думаю, тут ясно=)
отож… саме питання: ЯК МОЖНА БУТИ ПОВНИМ ВАЛЯНКОМ, І ЛЮБИТИ ТАКИЙ СТИЛЬ ЖИТТЯ?! не кажу, що в мені немає нічого такого тупого, проте намагаюсь хоч якось те виправляти-займаюсь саморозвитком якимось, чи що…
на мою думку, валянки взагалі НЕ живуть… а для чого ж існувати? який сенс?(правду кажучи, сенсу жити також не розумію, але то таке..=) жити цікавіше хоча б...)
і найжахливіше те, що вони всюди… їх пооовно… більшість… це жах! справжніх антивалянків навіть не зустрічала ніколи в житті, чесно кажучи… хочеться оточити себе ними, стати такою ж, а тут… як з тим боротись?!

(вибачаюсь наперед, що постійно ставлю три крапки і пишу з маленької літери)
людина завжди ставить собі чіткі грані… у всьому і постійно… ніч-грань, вдих-грань, думка-грань, слово-грань… ВСЕ абсолютно-рамки навколо нас… чому так?
останнім часом ті грані все більше дошкуляють мені… що з цим робити? хочу позбутись… але не являю, до чого це призведе… і це нереально (ну от, знову грань) в цьому світі… так де вихід? (грр… це ж також грань..)

Багатьох людей рано чи пізно зустрічають це питання у своїй голові. Дійсно, як це можна здійснити?
Коли Ваш обранець є відкритий для контакту з вами, то сподобатись йому насправді досить просто!
Читати далі

   Кожен з нас хоче виглядати красиво. Всі намагаються показати себе тільки з кращої сторони, старанно приховуючи недоліки. 
   
   Все доходить до того, що ми тільки те і робимо, що думаємо «який в мене великий і гидкий прищ на носі, і дурнувата зачіска». На дворі, всі звертають на нас увагу, помічаючи це все, з різних сторін доносяться насмішки. Просто жах, зараз згоримо від стиду.

   Як це все припинити?!
Читати далі

 

   Як часто вам приходиться обирати? Мабуть, кожного дня. Сідати в цю, битком набиту маршрутку, чи чекати на наступну? З`їздити відпочити на море, чи в гори? Посидіти в інтернеті, чи повчитися/попрацювати?)

   Знати б напевне правильне рішення, скільки можна було б уникнути помилок! Насправді, це не так складно… Читати далі