Всі наші дії супроводжуються якимись рухами.Це невід`ємна частина нашого життя, так, як і проходження кисню в альвеоли й зв`язування їх із еритроцитами, чи елементарне вживання їжі.

Всім відомо, що при тривалому перебування м`язових волокон у стані спокою, вони атрофуються, тобто втрачають свою здатність функціонувати. Отже, можемо зробити висновок, що чим більше ми приводимо у дію наші м`язи, тим розвиненішими(із фізичної точки зору) будемо.

Хвацько це просікли люди похилого віку. Неодноразово ви спостерігали, як вони виконували, здавалось, нікому не потрібну роботу, із купою приємних емоцій.Звичайно піддаючись жорсткій критиці з боку оточуючих, неосвічених людей. В цьому випадку, ми повинні, навпаки, підбадьорити наших «спортсменів», оскільки рух — це життя й допоки вони рухаються, допоки ми рухаємось, доти й житимемо.

А ви робили сьогодні зарядку ?)

  Неодноразово нам предки твердили, що прожили вже цілий вік, однак все минуло наче один день, а ще стільки вього не спробували, чи не скористались можливістю… слухаючи всю цю, здавалось би, маячну, ми й не замислюємось, що створюємо собі таке ж саме положення, тобто гаємо свої молоді літа на різну буденну дурницю...

  ІМХО: потрібно прожити життя насолоджуючись ним, завжди досхочу відриваючись та дозволяючи собі безумні вчинки, йти на пролом!

  В такому випадку ми «вб`ємо відразу двох зайців», по-перше не будемо жалкувати із приводу минулого, по-друге не набридатимемо своїм онукам нудними розповідями про своє коротке життя ;)